Полковник реєстрових полків (по зображення на прапорах). Віньєтка: Отака на козацький обоз польських панцирних гусар.

Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі

Сестра і брат
Запис 1854 р.




1 Ой у неділю рано-пораненьку,
Ой то ранніми зорями,
То не сива зозулька закувала,
То не дрібна пташка щебетала,—

5 Як сестра до брата на чужу чужину
Добрим здоров’ям поклонялася;
Ой кватирочку одчиняла,
Словами промовляла,
Сльозами ридала:

10 «Братіку мій рідний,
Як голубонько сизий!
Прибудь ти до мене,
Одвідай ти мене
На чужій чужині

15 При злій хуртовині,
При нещасливій годині».
«Сестро, — каже, — мила,
Родино сердешна!
Не могу я до тебе прибувати:
20 Я проживаю за темними лугами,
За широкими полями,
За бистрими ріками».
«Братіку милий,
Як голубонько сизий!
25 Прибудь же ти до мене.
Темниї луженьки ясненьким соколеньком перелети,
Широкиї поля малим-невеликим перепелоньком перейди,

Бистриї річеньки й озера білим лебедоньком перепливи;
Сядь-пади у моїм дворі сивим голубоньком,

30 Головку склони,
Жалібненько загуди
Нехай я буду виходжати,
Ой по голосу познавати,
Родиною сердешною називати

35 І на хліб, на сіль закликати,
І на здоров’я тебе, брате, буду питати».
«Сестро, — каже, — мила,
Родино сердешна!
Ой сподівайся мене тоді в гості,

40 Як будуть о Петрі бистриї ріки-озера замерзати ,
Об різдві калина в лузі процвітати.
Пойди ти, сестро, до тихого Дунаю,
Возьми ти, сестро, піску у білу ручку,
Посій ти, сестро, на каменю:
45 Коли той буде пісок на білому камені зіходжати,
Синім цвітом процвітати,
Хрещатим барвінком біленький камінь устилати,
Разними красними цвітами украшати,—
Тоді, сестро, буду до тебе в гості прибувати,

50 Твого життя при бідності доглядати».
«Братіку, — каже, — милий,
Як голубонько сизий!
Не тепер я на ногах стала,
Од старих людей приповісті такої не чувала,

55 Щоб о Петрі бистриї ріки-озера замерзали,
Щоб об різдві калина в лузі процвітала,
Щоб жовтий пісок на білому камені зіходжав,
Щоб синім цвітом процвітати,
Хрещатим барвінком біленький камінь устилати,

60 Разними красними цвітами украшати:
А лиш, братіку, тебе до віку не сподівати!
Як на празник хвалебен люди до церкви йдуть,
Як бджілки гудуть,
Чужі братіки зіходжаються,


65 Брат із братом,
Сват із сватом ,
Кум із кумом,
Сестра з сестрою,
Одно з одним сходжаеться

70 І празником хвалебним поздоровляється;
А мене плече з плечем, пола з полою торкає —
І в вічі не видає .
Ой як у нашого отця та й матки пили та їдали,
Тоді нас і куми, й побратими добре знали;

75 А як нас пришибла недобра година,
Одцуралась нас близькая й далекая, вся названая,
сердешная родина.
Тяжко, —каже, —братіку!..
Як птиці пернатій в чистім полі без древа ночувати,
Як тяжко та важко живій рибі без води проживати,

80 Як тяжко та важко білий камінь з сирої землі проти себе ізняти,—
Ой так тяжко та важко на чужій чужині без кревної
родини помирати!»



Література:

Українські народні думи Том перший корпусу. Державне Видавництво України,1927р.
Українські народні думи. Видавництво "ПРОСВІТА" Львів 1920, Філярет Колесса
Українські народні думи. 1972р., Б.П.Кірдан