Задунайський запорожець. Дунавецкая запорізька Січ на гирлах Дунаю (по начерку з натури Г. Лупулеску).

КОЗАЦЬКІ ДУМИ

Назва. - Повстання і поділ.

Серед численних українських історичних пісень, що збереглися головно в усному переданні" зовсім окреме місце займають т. зв. народні або козацькі думи.

Назва цих пісень досі ще не усталена вповні. В історичних документах, правда, переважно чужих, називаються вони дулами. Вперше цю назву записав польський історик Сарніцкі, згадуючи у своїх Анналах з 1587 р. про українські думи, в яких оспівана смерть братів Струсів в бою з волохами 1506 р-,: "про них ще й тепер співають елегії, які русини називають думами". Сарніцкі порівнює спів оцих дум до голосінь, що виключає тут можливість іншого роду пісень, зокрема зі строфовою будовою, які подекуди називалися пізніше думками.

Інші назви, як: козацькі думи, або козацькі ламенти згадують рівнож польські історики XVI-XVII. ст.

Кобзарі, що співали думи в XIX. ст. не називали їх думами, а козацькими піснями або запорозькими чи козацькими псальмами.

В науковій літературі XIX-XX. ст. дістали ці пісні назву народні думи, дарма що "народними" вони ніколи не були, бо повстали не між "народом", а серед козацької верстви, а по упадку козацтва співалися окремими співочими братствами - кобзарями.

Тимто приймаю назву: козацькі думи.

Козацькі думи повстали впродовж двох століть, починаючи з кінця XV до другої половини XVII. ст.

Їх повстання як найтісніше зв'язане з козацтвом, з його життям. Не даром називають думи козацьким епосом; дарма, що вони і не пов'язані композиційно в одну велику цілість, все ж ідейно, тематично і стилістично вони всі дуже до себе близькі, хоч і малюють різні і різноманітні прояви козацького воєнного життя.

Найстарша верства дум, що своїми печатками сягає ще в XV. ст. це д у м и про турецьку неволю. Належать тут такі думи: Невільники, Плач невольника, Маруся Богуславка Іван Богуславець, Сокіл, Утеча трьох братів із Озоза.

Основним мотивом цих дум є ліричні невольничі плачі й молитви о визволення, а далі представлення деяких спроб утекти з неволі, спроб, що звичайно кінчалися смертю невільників. Дія цих дум проходить на степу між тодішньою заселеною Україною а татарськими землями, або на Чорному морі. - Ці думи пройняті глибоким сумом, як і глибоко сумне було життя українських невільників в темниці, чи на виснажливій праці. Постаті і події, що представлені в оцих найстарших думах, типові для обставин XV і першої половини XVI. ст., коли то татари і турки часто набігали в Україну за ясирем, а Запоріжжя було щойно в зав'язках, отже ще надто слабе, щоб дати належний відпір татарам і захист українському мирному населенню.

Друга, пізніша верства дум, що повстала в другій половині XVI, ст. і з початком XVII. ст. має вже іншу тематику. Ці думи представляють вже боротьбу козаків а турками-татарами та лицарську смерть на полі бою, як Іван Коновченко, Хведір Безрідний, Самарські брати, Смерть козака на долині Кодимі, Сірчиха й Сірченки, або щасливу втечу з новолі, чи то рятунок із небезпеки підчас походу, а врешті щасливий поворот з воєнного походу і поділ воєнної добичі. Належать тут такі думи: Самійло Кішка, Олексій Попович, Розмова Дніпра з Дунаєм, Отаман Матіяш Старий. Схожі вони на найстарші думи багатством ліричного елементу в них, але настрій їх зовсім інший - негідніший, бадьоріший. Герої цих дум це вже не безборонні невільники. а козаки-бійці, що навіть з неволі визволяються при помочі зброї. На перший план висувають тут невідомі автори цієї верстви дум не сірого рядового невільника, а відважного хороброго козацького ватажка, що не перестає ним бути навіть у найважчій неволі, як це видно з прикладу Самійла Кішки,

Крім оцих двох старших верстов дум, яких повстання можна окреслити часово, є ще окрема група побутових дум, без Історичного підкладу, але з помітно посиленим повчальним наставленням. Належать тут думи: Удова, Сестра І брат, Прощання козака з родиною, Поворот сина з чужини Ворожба зі сну. Окреслити точніше час повстання цих дум не легко. Все ж багатство архаїзмів, підкреслене значіння роду, а зокрема любови і благословення матері, подібно як у обох старших верствах історичних дум, вказували б радше на те, що ці думи повстали в XVI. ст., а не пізніше. Доказує те рівнож їх стиль як і помітне насичення розповіді елементами лірики.

Третя верства дум тісно зв'язана з подіями 1648-1657 років. Це думи про Хмельниччину: Хмельницький і Барабані, Корсунська битва, Оренди, Молдавський похід Хмельницького. Білоцерківщина, Смерть Богдана й вибір Юрія Хмельницькою. Вони представляють події, що відомі з історії; вже не загальні, чи типізовані, як у ранішні думах, а точно визначені. Герої дум цієї верстви це відомі історичні постаті, як Богдан Зиновій Хмельницький, Барабаш і ін. Місцем дії є вже заселена Україна. - Від попередніх, старших дум відрізняються вони більшим реалізмом малюнку, більшим багатством побутових подробиць. Настрій їх ще бадьоріший, як у думах другої верстви, іноді навіть життєрадісний переможницький. Ні сліду в них надмірного ліризму. В деяких думах поодинокі частини пройняті гумором, або сатирою.

Цим останнім, як і реалістичним забарвленням, наближується до цієї групи дум ще невелика група гумористичних дум: Герць козака з татарином, Козацьке життя, Ганджа Андибер. Подібні вони до себе ще й свіжістю малюнку. - Як здається, гумористичні думи належать разом з думами про Хмельницького до останньої найпізнішої верстви, що повстала в другій половині XVII. ст. Виразно на цей час вказує дума про Ганджу Андибера, її тема взята вже в часів Руїни, представляє невзгодинн між "дукамисрібляниками" і козацьким поспільством, яке тут заступає "козак-нетяга". Так само дума про Козацьке життя має деякі нав'язання до того часу. За те Герць козака з татарином тематично в'яжеться з думами XVI. ст" тоді певно і повстав. Пародійні нотки цієї думи не вказують на якусь добу розкладу, як це думали давніші дослідники? Цю думу знаємо з запису XVII. ст,

Ідейність дум. - Мистецькі засоби.

Думи представляють виключно боротьбу з турками і татарами - старші, та з польським пануванням в Україні - пізніші, підкреслюючи головно національно-релігійні ідейні моменти цієї боротьби, подекуди теж суспільно-господарські, за те зовсім нехтують особистими, зокрема ж любовними мотивами. "Це дійсно - як пише акад. Ф. Колесса поезія суворого козацького життя, удержана на високому етичному рівні, осяяна ідеалами волі та братерства - найзамітніший, найхарактеристичніший вицвіт козацької доби"

Надзвичайно високе етичне почуття, зокрема глибоке зрозуміння родової і національної моралі, не лише ставить козацькі думи під цим оглядом на передовому місці в українській літературі, але і в світовому письменстві. Є це рівночасно - поруч тематики і мистецьких засобів - одною з найважніших прикмет козацьких дум.

Із великої кількості мистецьких засобів козацьких дум підкреслюю тут ляше найзамітніші.

Не дивлячись на багатство ліричних складників, думи писані суто епічним стилем. Це теж не менше характерна їх прикмета - Ширина представлення, багатство подробиць, точність окреслень, а наді все численні повторення і непорушна усталеність епітетів найважніші познаки цього епічного стилю.

З поодиноких поетичних засобів, що часто приманюються в думах, подібно, як і в народніх піснях, треба згадати передовсім паралелізм образів - зіставлення якогось образу взято з природи з образом із людського життя, особливо в заперечному виді:
"Не пили-туманн вставали,
тікав повчок..."

Думи мають свої питомі т. зв, ,,спільні місця", які повторяються доволі часто в різких думах, зокрема ж у закінченнях,

Рима в думах, подібно як і в інших старих українських віршах переважно граматична, найчастіше дієслівна.

Ритміка дум свобідна. В порівнянні до зовсім свобідної ритміки голосінь є вона вже вищим ступнем. Більші семантичні цілості, звичайно однаково і суцільно побудованих кілька речень, накидають ритміці неначе своє рідну дуже нерівномірну "строфову будову, що одначе радше музично заакцентована. В межах одної такої ніби-строфи повторяються менш-більш однаково довгі рядки в меншбільш однаковому ритмічному оформленні. Різниця довжини таких рядків у поодиноких ніби-строфах буває дуже велика, від 4-6 до двадцятькілька складів.

Думи передають кобзарі у своєрідному речитативі, все лише в супроводі пригривки на кобзі. В думовій рецитації під сам кінець рядка, що є звичайно теж кінцем семантичної цілости, музичне насилення дуже сильно зростає, переходячи звичайно в повний спів.

Глибока ідейність дум вимагала за поняттями старої поетики т. зв. високого стилю, що в свою чергу базувався на поважній, помітно архаїзованій мові. В думах, як і в усьому українському письменстві не вільна ця мова від староцерковно-слов'янських впливів.

Старі мовні залишки збереглися в славні, де зокрема багато церковно-слов'янських слів (жизнь, проіщеніє, сотворяла і т, п), далі в звучні (дробна, од, восьми, заслали замість дрібна, від, візьми, зіслали) та в граматичних формах (панове, матерею), Цих останніх особливо багато в прикметниках, де стрічаються І старі іменні форми (жив-здоров, сив сокіл і т. п.) і старі нестягнені форми (очі козацькії, молодецькії, нервую часть і п.). Можна тут згадати ще й характерні виключно для дум здовжені форми дієслів типу: уставав (вам. устає), можливо" що викликані вимогами рими і ритму.

Доля дум.

Думи повстали серед козацтва і були призначені зразу виключно для козаків, як на те вказують закінчення багатьох дум, що є похвалами для козацтва. Співали їх окремі козацькі співаки, відомі хочби з численних образів т. з в. козака Мамая, що походять переважно ще з XVII ст. Також історичні документи з XVI та XVII ст. згадують нераз про те, що козаки плекали спів у супроводі кобзи.

По упадку козацтва як суспільної верстві перебрали думи кобзарі - окрема станова організація співаків, що збереглася в Україні з козацьких часів аж до початку XX. ст Вони удержували думовий речитатив, що вимагав чималого таланту І високої співацької техніки, яку можна набути лише довгою вправою, на належній мистецькій висоті.

Хоч новіші кобзарі здебільшого І творили кожний свій окремий варіянт думової мелодії, то текстів дум майже не зміняли. - Вказує на те недавно віднайдений запис думи про Герць козака з татарином з к. XVII ст., який майже не відрізняється від записів кінця XIX, ст. з уст кобзарів. Цей старий запис потверджує вповні давніший здогад учених. що думи були вповні вироблені вже в XVII столітті.

Популярніші думи збереглися між кобзарями в двох, або й більше варіантах. Поодинокі варіанти не стільки різняться між собою річевими відмінами, скільки довжиною тексту - є повніші і коротші.

Наукове зацікавлення козацькими думами зачалося з початком XIX. ст. Перші записи походять з 1805 р. перший збірник дум видав друком кн. Цертелев 1819 р.

Основи наукового досліду дум, коли не числити попередніх спроб, поклали проф. Володимир Антонович і М. Драгоманів в своїй студії про Історичні пісні. Помітно поглибив ці досліди проф. П. Житецький. хоч його теорія про т. зв. книжне і, що за тим іде. пізнє, походження дум (XVII ст.) в науці не прийнялася. Студії над думами завершив - для нашого часу - акад. Філарет Колесса, визначний знавець української усної словесности і одночасно обдарований музиколог. Всезбірку дум з відповідним науковим коментарем видала Катря Грушевська.